15 років тиші і дует з нейромережею: як народився SHUM & RUTA

2010 рік. Виходить мій перший альбом — «Романтика». 20 треків, два роки роботи, студія, живі виступи в клубах. Потім тиша. На 15 років. А потім я повернувся — але вже не один

Ера fedya: 2003–2010

Перші пісні я почав записувати у 2003-му. FL Studio, піратські VST-плагіни, навушники замість студійного обладнання. Якість була, м'яко кажучи, не дуже — і я сам це розумів. Перший «альбом» — «Любовна лірика» — я ніде навіть не публікував. Вважав надто низькоякісним продуктом. Зараз він безнадійно загублений десь у глибинах інтернету і моїх архівів.

У 2006-му я мало не кинув музику зовсім. Ідей було більше ніж можливостей їх реалізувати. Звук не виходив таким, як я чув у голові. Я зупинився. Але не назавжди.

Через інтернет я познайомився з черкаським композитором Олексієм Погорєловим і вокалісткою Юлією Панченко. Майже два роки роботи. Реальна студія — конденсаторні мікрофони, зведення, мастеринг. 8 грудня 2010 — «Романтика». 20 треків (56:30). Альбом вийшов у цифровому форматі в соцмережах.

На підтримку альбому Олексій запросив мене на хіп-хоп тусу у клуб Wall Street. Там виступали і старіші, і молодші виконавці — я, мабуть, більше був для масовки. Але це була гарна платформа: спробувати себе перед живою аудиторією, в нішевому просторі де тебе хоча б трохи розуміють.

Задоволення саме від виконання я не пам'ятаю. Пам'ятаю тривогу і свій перфекціонізм, який розбивався об реалії — обладнання не те, аудиторія невелика. Але це досвід який неможливо замінити нічим іншим: ти на сцені, мінус грає, і ти — тут і зараз. Мікрофон передаси наступному, фокус уваги переключиться, і все. Це інший тип відповідальності ніж стрімінги.

Тоді альбом «Романтика» став підсумком ліричних перегонів. Всі вірші, що я активно писав у той студентський період, були про одне — довести що вмію писати пісні про кохання. Хотілось себе проявити. Хотілось «виписатись». Музика тоді була провідником до слухачів та читачів моїх віршів, не самоціллю.

Зараз «Романтика» — це інше. Нагадування хто я такий, що я можу, і чого в мене вже не забрати. Може, десь і соромлюсь тих робіт — звук не ідеальний, час пройшов. Але коли ставлю — слухаю з радістю. Бо це не лише про якість, це ще й спогади: люди, події, відчуття.

Послухати Романтику все ще можна тут.

15 років

Після релізу «Романтики» — не зупинка, але різка зміна режиму.

Я закінчив університет і залишився в Черкасах. Почалась робота, кар'єра, доросле життя зі своїм ритмом. Студентські роки давали свободу і час, які більше не поверталися в тому ж обсязі.

Тексти я продовжував писати — це не зникало. Але часу і натхнення саме на запис і реліз вже не було. Потім прийшли нові захоплення — велоспорт і біг. Вони забирали багато сил і уваги. Добре забирали.

Музика залишалась десь на периферії. Кілька спроб, кілька колаборацій. Але нового релізу — не виходило. Не тому що не хотів. Просто не вистачало правильного інструменту.

За всі роки я написав більше ста віршів. Вони осіли в нотатках — і чекали.

Пʼятнадцять років — це більше ніж багато артистів існують взагалі.

Та одна ніч у 2026-му

Конкретного дня коли я «вирішив повернутись» — не було. Був момент після якого зупинитись стало неможливо.

Я оплатив підписку Suno AI (23 квітня 2026) і для тесту завантажив текст своєї старої пісні — «Сірі відтінки». Просто подивитись що вийде.

Вийшло несподівано добре. Не «непогано для AI» — а реально добре. Достойно щоб давати слухачеві.

Я не спав тієї ночі. Генерував варіант за варіантом, експериментував зі звуком, пробував різні стилі. Час летів непомітно. Відірватись було складно.

Я ще довго потім розповідав всім: якби в 2010 ми фізично могли робити таку якість звуку — ми б зараз збирали стадіони.

Наступного дня я зрозумів що треба переосмислити всі написані вірші. Більше ста — це вже не «спробувати». Це основа. Я знаю що хочу сказати. Тепер є інструмент який дозволяє це реалізувати. Одна з наступних пісень SHUM & RUTA якраз і буде адаптацією дуже старого вірша.

Поворот 2026

Технологія була каталізатором, але не причиною.

Справжня причина — в тому що я нарешті зрозумів що мене стримувало всі ці роки. Не відсутність хисту чи студії. Мене стримувало те, що я намагався робити все сам: і текст, і звук, і вокал, і зведення. Не тому що міг — а тому що так «правильно».

Suno перевернула цю логіку. Я перестав бути виконавцем і став архітектором сенсів. Текст — мій. Концепція — моя. Настрій, структура, образ — моє. А звук, аранжування, голос — AI.

Це не «AI-музика» у сенсі «натиснути кнопку і отримати трек». Це колаборація де я відповідаю за частину, яка мені дійсно цікава — за слово і за сенс.

Пісня якої вона не чекала

Перша пісня SHUM & RUTA — «Сонце для тебе» — присвячена моїй дружині Вікторії.

Вона знала про мою музичну історію: чула «Романтику», знала що я маю відношення до хіп-хопу. Але все це закінчилось до нашої зустрічі. Весь час разом — я не писав ні музики, ні віршів. Не було навіть спроб повернутись. І я думаю, що вона вже просто не чекала. Тим більше — присвяченої їй пісні.

10 днів пошуку

Рішення повернутись прийшло швидко. Важче виявилось інше: як назватись.

LAVR — перший варіант. Від прізвища, коротко, особисто. Але виявилось зайнятим на всіх стрімінгах — шість виконавців з цим іменем. Я провів наступні дні перебираючи варіації: LAVRYN, VRYN, LAVR SOUL, LAVR FLOW. 40+ варіантів. Жоден не чіпляв.

Потім з'явилась ідея SHUM TINI. «Шум Тіні» — сильний образ, контраст, українська мова в латинському написанні. Подобалось. Але щось не клалось. Надто абстрактно.

Потім я помітив, що в кожній моїй пісні є два голоси — чоловічий і жіночий. Завжди. Це вже дует за природою. Отже, назва має відображати двох. SHUM & TINI — одразу краще. Але TINI все одно залишались занадто невловимими.

4 травня 2026, через 10 днів пошуку, під час мозкового штурму з DeepSeek зʼявилась RUTA.

Рута — рідкісне українське ім'я. Рослина-оберіг, символ дівочої вірності. Жіноче начало, як природна протилежність Шуму. Унікальне, легко вимовляється іноземцями, не заїжджене.

Я зрозумів, що це воно — і друзі, що допомагали шукати, підтвердили: воно звучить, і звучить добре.

Шум і Рута

Коли назва знайшлась — все інше склалось без зусиль.

SHUM — технічна сторона. Бас, біти, скретчі, індустріальний ритм міста. Уособлює AI. Шум — це і звук, і, буквально, те що AI робить у фоні поки ти пишеш текст.

RUTA — емоційна сторона. Лірика, поезія, мелодійність. Уособлює людський фактор. Рута заспокоює. Лікує. У народній традиції — оберіг.

Дует де один голос ніколи не говорив своїми вустами — і це чесна, а не замаскована концепція. Інстаграм-біо написалось одразу: «Він — шум міста. Вона лікує душу. Текст та лірика: людина. Голос та саунд: нейромережі.»

Мені подобається ця прозорість. Не «AI-музика» в заголовку як маркетинговий хід — а частина ідентичності артиста. Слухачі знають що слухають. Платформи знають (DistroKid вимагає відмітити використання AI — я відмічаю).

Єдине що стримує від претензій типу «це не справжня музика» — це питання, яке можна поставити будь-якому продакшену, де продюсер не є виконавцем. Я пишу тексти. AI їх виконує. Продюсер пише партитуру. Оркестр її грає. Різниця в інструменті, не в ролях.

Ще одне про жанр. Хіп-хоп для мене — це «клей». У ньому можна поєднувати синтетичний бас, цікавий біт, семпли з ретро-платівок, соло гітару і джазові вокали — ніхто не осудить. Ти не стаєш заручником рамок певного стилю. За настроєм можна передати все: від дуже ліричного до філософського. Мене завжди тягнув гарний біт і бас — заради них я і роблю це.

В «Романтиці» цього не було. Зараз — буду виправляти.

Сцена vs стрімінги

Між двома виступами у мене пройшло 15 років і зміна середовища.

На сцені в Wall Street мінус закінчується. Ти передаєш мікрофон наступному, увага залу перемикається, і все — ти вже не в фокусі. Тривожно, але конкретно. Є точка виходу.

Зі стрімінгами — інакше. Там ти не маєш ні хвилини того, що мав раніше. Тебе немає в залі — і тебе легко проскролити. Причому б'єшся не з іншими музикантами, а з TikTok, з Reels, з усіма платформами, що навчились давати «швидкі емоції» замість «вдумливості». Люди перемикають відео швидше ніж встигають зрозуміти сенс сказаного в ньому.

Тому зараз треба робити швидкий хук на початку і пісні не довше 2,5 хвилин, щоб бути в тренді. І попри все це я все одно хочу робити ту музику, яку і сам буду слухати. Якщо ногою не смикаю в такт — значить ще не готово. Довжина пісні буде саме та, яка вміщає історію.

fedya лишається

SHUM & RUTA — не заміна fedya. Це окремий артист на тому ж лейблі LAVR Lab.

Розподіл простий: fedya — це треки де звучить мій голос. SHUM & RUTA — де голос генерований. Якщо колись напишу пісню де сам співаю — вона вийде під fedya. Так чесніше по відношенню до обох аудиторій.

Поки що fedya існує як «Романтика» (2010) і кілька окремих треків.

Що не спрацювало

Чесно: пошук назви тривав довше ніж мав. Я занадто довго чіплявся за LAVR — хотів щоб назва відображала моє прізвище. Це обмеження, яке я сам собі поставив і яке не мало художнього сенсу. Як тільки відпустив — варіанти стали кращими.

Ще: назву артиста на стрімінгах треба перевіряти до того як до неї прив'язуватись. Витратив кілька днів на варіації LAVR коли відповідь була «зайнято» і це можна було перевірити за 5 хвилин.

І третє: я думав що «AI-музика» це щось, що треба пояснювати і виправдовувати. Виявилось, що все простіше — якщо концепція органічна (і ім'я її несе), пояснювати нічого не доводиться.

Що далі

SHUM & RUTA запущено. Назва є. Концепція є. Instagram є. Платформи налаштовано. І більше ста написаних віршів чекають своєї черги або можна навіть написати щось нове.

Лишилось головне — музика.

Перший реліз «Сонце для тебе» вийшов 22 травня 2026. Все пройшло не зовсім так як планувалось. Але про те вже в наступній серії...

Підписуйтесь і слухайте!

Instagram | YouTube Music | Spotify | Apple Music

Повертався до музики після паузи — чи будуєш щось з AI? Напиши — цікаво порівняти підходи.